Держпорт як каса сотні мільйонів зникли під час війни
Грудень 2025 року став черговим доказом того, що навіть повномасштабна війна не зупинила корупційні апетити в державному секторі. Українські державні порти, які в умовах воєнного стану мали б працювати як стратегічна опора економіки та експорту, фактично перетворилися на зручний фінансовий інструмент для виведення бюджетних коштів.
За матеріалами слідчих дій було виявлено системну схему розкрадання державних ресурсів через фіктивні договори, завищені кошториси та імітацію виконання робіт. Формально всі документи були оформлені відповідно до вимог, акти підписані, послуги нібито надані. Фактично ж значна частина робіт або не виконувалася взагалі, або виконувалася частково, тоді як кошти у повному обсязі списувалися з рахунків державного підприємства.
Ключовою ознакою цієї справи є масштаб. Йдеться не про поодинокі епізоди чи дрібні зловживання, а про сотні мільйонів гривень, які мали спрямовуватися на підтримку портової інфраструктури, безперебійну логістику, оплату праці та забезпечення стабільної роботи стратегічних об’єктів. Натомість ці кошти опинилися в тіньовому обігу, залишивши державу без критично важливих ресурсів.
Портова корупція особливо небезпечна в умовах війни. Саме через порти проходить значна частина експортних операцій, валютних надходжень та гуманітарних вантажів. Кожна гривня, вкрадена в цій сфері, безпосередньо б’є по здатності держави виконувати свої зобов’язання, фінансувати армію та утримувати економічну стабільність.
Окрему увагу привертає той факт, що подібні схеми неможливі без участі одразу кількох рівнів управління. Керівництво підприємства, фінансові служби, юридичні відділи та внутрішній контроль діяли синхронно, створюючи ілюзію законності. Це не випадкова помилка і не службова недбалість. Це організована корупційна діяльність, яка роками вибудовувалася і продовжувала працювати навіть у воєнний час.
Подібні історії завдають серйозного удару не лише по бюджету, а й по міжнародній репутації України. Коли держава отримує фінансову та військову допомогу від партнерів, а всередині системи діють схеми з виведення коштів, це підриває довіру і ставить під сумнів ефективність управління стратегічними активами.
Грудень 2025 року показав, що корупція в тилу може бути не менш руйнівною, ніж удари на фронті. Якщо такі справи знову завершаться імітацією відповідальності, затягуванням розслідувань або м’якими вироками, держава фактично визнає мародерство допустимою нормою. Країна, яка дозволяє красти сотні мільйонів у портах під час війни, воює одразу на двох фронтах, і внутрішній ворог у цій війні не менш небезпечний.