Операція «Мідас»: енергетика як банкомат для своїх
Коли «відкат» стає тарифом, а державна компанія - касою.
Україна воює не лише з російськими ракетами. Україна воює з внутрішнім паразитом, який навчився ховатись у «стратегічних підприємствах», «наглядових радах» і «службовій необхідності». Найцинічніше в цій історії - час і контекст: під обстрілами, під відключеннями, на ремонтах і поставках, де кожна копійка має працювати на стійкість країни, з’являються схеми, які, за даними слідства, вимірюються десятками мільйонів доларів. Це не просто крадіжка. Це роз’їдання держави зсередини, коли вугіллям стає людська довіра, а електрика - розмінною монетою.
У листопаді 2025 року НАБУ і САП повідомляли про викриття високорівневої злочинної організації в енергетичному секторі («Operation Midas») - зі спробою впливу на державні енергокомпанії, з ознаками «відкатів» та відмивання коштів.
Важливо сказати прямо: навіть формулювання «підозрюються» і «за версією слідства» не знімають головного - сама можливість існування таких схем під час війни є вироком системі управління, яка роками була заточена не під державний інтерес, а під «своїх людей».
Паралельно з гучними повідомленнями слідчих - політична верхівка змушена реагувати публічно: Зеленський закликав терміново оновити наглядові ради у секторі, щоб відновити довіру та контроль.
Але давайте без ілюзій: «оновити» - це косметика, якщо не змінюється логіка відповідальності. Бо корупція в енергетиці - це не «один епізод». Це інфраструктура: ланцюжки рішень, «свої» підрядники, закриті дані, страх контролерів, кругова порука, а інколи - демонстративна безкарність.
Енергетика - це кровообіг держави. Якщо хтось ставить «відкат» як умову контракту, він підписує країні смертний вирок частинами: від ремонту трансформаторів до закупівель, від кадрових призначень до тарифної політики. Коли кажуть «вкрали у держави» - це звучить абстрактно. Насправді вкрали у військового, який гріється в холодному приміщенні; у родини, що живе в темряві; у підприємства, яке не може працювати; у лікарні, яка не має резервного живлення. І кожна така гривня - це мінус снаряд, мінус дрон, мінус захист.
Суспільство має право на ультиматум: або держава карає корупцію в енергетиці так само жорстко, як карає мародерів у прифронтових містах, або вона програє - навіть якщо на фронті триматиметься. Бо програш усередині завжди тихий: підписи, рішення, «нарада», «погодження», «правка», «виняток». А потім - черговий «шок», «розслідування», «встановлюємо обставини». Досить. Держава повинна стати машиною невідворотності покарання. Не піар-відео, не показові обшуки, а вироки, конфіскації, заборони, відшкодування, цивільні позови і персональна відповідальність керівників - за кожну схему, що проросла під їхнім керівництвом.