Вадим Чорний: Територіальні громади України між децентралізацією та реальністю
Як реформу місцевого самоврядування перетворити з декларацій на реальний інструмент розвитку
Автор: Вадим ЧОРНИЙ, голова ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», юрист із 25-річним стажем
Вступ
Реформа децентралізації, запущена в Україні у 2014 році, стала однією з найбільш системних трансформацій у сучасній історії держави. Її головна мета — передати повноваження, ресурси та відповідальність за розвиток територій від центру до місцевих громад.
Однак, попри формальне завершення етапу створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), у 2025 році країна стикається з новими викликами: нерівномірність фінансових можливостей, дефіцит управлінських кадрів і політичний вплив на місцеві ради з боку великих партійних структур.
Стан територіальних громад після реформи
На сьогодні в Україні функціонує понад 1 400 територіальних громад. Більшість із них пройшли складний процес об’єднання, але не всі стали спроможними.
За даними Мінрегіону, близько 35% громад мають дотаційність понад 50%, тобто залежать від державних трансфертів. Це свідчить про формальну, а не фактичну фінансову самостійність.
Основні джерела наповнення місцевих бюджетів — податок на доходи фізичних осіб, акциз, земельний податок та орендна плата. Але структура надходжень залишається нестійкою: громади аграрних регіонів суттєво відстають від промислових і туристичних, а війна лише посилила цей дисбаланс.
Ключові проблеми
Фінансова нерівність. Бюджети малих сільських громад часто не дозволяють утримувати навіть базову інфраструктуру — школи, лікарні, комунальні підприємства.
Відсутність стратегічного планування. У понад 60% громад немає затверджених стратегій розвитку або вони є формальними.
Залежність від політичних центрів. Рішення на місцях часто ухвалюються під впливом депутатів обласного чи навіть центрального рівня.
Корупційні ризики у сфері землі та бюджету. Відсутність прозорих кадастрів, публічних звітів і реального громадського контролю створює ґрунт для зловживань.
Кадровий вакуум. Часто голови громад та їхні заступники не мають базової управлінської освіти, а конкурси на посади проводяться формально.
Позиція експертів
Олена Бойко, експерт з місцевого самоврядування:
“Реформа децентралізації успішна на папері, але не реалізована за суттю. Громади не отримали повноцінного контролю над землею, а державні адміністрації досі втручаються в господарські рішення.”
Андрій Кравченко, економіст:
“Ключова проблема — це дисбаланс доходів. В одній області громада може мати бюджет 200 мільйонів, а в сусідній — лише 10. Без перерозподілу та інвестиційної політики держава отримає бідні анклави.”
Аналітика від Вадима ЧОРНОГО
На мою думку, головна помилка реформи — відсутність контролю за ефективністю використання переданих повноважень.
Передавши громадам ресурси, держава не створила механізмів оцінки результату. Жодна громада не звітує в реальному часі про використання коштів, не веде публічного обліку контрактів і земельних рішень. Це — поле для корупції.
Крім того, громади не стали центрами правового захисту громадян. Наприклад, питання захисту дітей, соціальних послуг, обліку земель чи контролю за будівництвом часто залишаються “мертвими зонами”, де все вирішує не закон, а особисті домовленості.
Вихід — у створенні єдиної цифрової моделі управління громадами, коли кожне рішення, транзакція, договір чи земельна ділянка фіксуються в електронній системі з доступом для громадян. Такі платформи вже працюють у країнах Балтії та Польщі.
Для України це шлях не лише до прозорості, а й до залучення інвестицій, бо довіра до місцевої влади — ключовий показник для бізнесу.
Децентралізація повинна перейти у фазу відповідальності, коли керівник громади відповідає не партійному штабу, а мешканцям, які обрали його за програму, а не за політичну вивіску.
Перспективи розвитку
Запровадження цифрових бюджетів громад — кожен платіж має бути публічним у реальному часі.
Обов’язкове оприлюднення стратегій розвитку з показниками виконання.
Підготовка кадрів місцевого рівня через систему державних та регіональних шкіл управління.
Механізм громадського аудиту — створення постійних наглядових рад при радах громад.
Інтеграція громади у воєнну та повоєнну відбудову — як базової одиниці безпеки, логістики, економіки та соціального захисту.
Висновок
Територіальні громади — це не лише адміністративні одиниці, а основна клітинка держави, де формується довіра до влади.
Без справжньої децентралізації, прозорих бюджетів і відповідальних лідерів реформа залишиться напівреалізованою.
Україна потребує не лише передачі повноважень, а створення нової філософії управління, у центрі якої — людина, громада і закон.
